¬ не так≥ далек≥ рад¤нськ≥ часи довжина п≥дпису прац≥вник≥в партапарату неоф≥ц≥йно, але строго регламентувалас¤. Ќижчому за рангом чиновников≥ не дозвол¤лос¤ мати автограф коротше, н≥ж у того, хто був вище посадою. ѕрим≥ром, у п≥дпис≥ першого секретар¤ райкому м≥ста могло бути не менше чотирьох букв, а от перший секретар м≥ськкому мав право п≥дписуватис¤ вже трьома л≥терами, ≥ так дал≥. ќдним словом, неписане правило св≥дчило, що чим вища посада, тим коротший автограф. јле той час, на щаст¤, минув, ≥ зараз н≥хто н≥кому не вказуЇ, кожен п≥дписуЇтьс¤, ¤к хоче.

”крањн­ськ≥ знаме­ни­тос­т≥ за роки кар'Їри п≥дпи­сувалис¤ не лише на бана­льних лист≥в­ках, а й на ...

ј ви б дали кре­дит чоло­в≥­ку, в ¤кого у пас­пор­т≥ зам≥сть п≥дпи­су був смайлик?

’то пос­м≥в вказу­вати, ¤кою повин­на бути дов­жи­на п≥дпи­су?